trim_c (trim_c) wrote,
trim_c
trim_c

Новый наряд королевы


– Ви знаєте, що таке Linux? Це розробка вільного та відкритого програмного забезпечення, – звертається до аудиторії свого форуму "Новий курс України" Юлія Тимошенко.
Вона одягнена у світло-блакитний строгий костюм. Коса розплетена. Тимошенко випромінює впевненість і сипле цитатами із економічних бестселерів та праць великих політичних діячів минулого.

Звезені із провінції партійці "Батьківщини" уважно слухають виступ лідерки. Але майже після кожного нового прізвища сучасного економіста чи історії зі світу ІТ-новинок по залу прокочується ледь вловима хвиля шушукань – "Що?", "Хто?", "Як вона сказала?", "Linux?"
Ця очевидна невідповідність спікера і аудиторії одразу викликає питання: якщо Тимошенко говорить не до конкретних делегатів в залі, то до кого?




Більш як двогодинна вступна промова оновленої "Тимошенко 2.0" залишила змішані враження, але дещо вже можна точно констатувати. Президентська кампанія стартувала. І на самому її початку одна із фавориток намагається змінити формат розмови.

Гра Юлії Тимошенко придумана для того, щоб перемкнути увагу з особистостей на проект, говорити не про Порошенка чи Тимошенко, а про написані ними програми. В умовах божевільного особистого антирейтингу Юлії Володимирівни – крок більш ніж логічний.

Власне, тактика Юлії Володимирівни та її технологів зараз полягає в заміні конкретної Тимошенко на таку собі "Тимошенко колективну". Не Вона тепер має продукувати програми і гасла, а кожен громадянин, інтелектуал, експерт, політик тощо може і має долучитися до напрацювання проекту "великих змін".
Сама ж Тимошенко відводить собі роль інструмента в руках долучених виборців.
Якщо сказати образно, то Вона має стати політиком з відкритим кодом, до якого кожен матиме доступ і зможе вносити зміни в її роботу. Так, як це роблять тисячі програмістів з відкритим кодом операційної системи Linux.

Як би гарно не виглядала в задумі спроба перетворення Тимошенко у "політика з відкритим кодом", на шляху до цього є одна, але дуже велика проблема – партійці. Обласні осередки, які у суті своїй є точним зрізом електорату Тимошенко – це не хіпстери-айтішники, які фрілансять для Apple чи Google. Це – віддані і вірні соратники Тимошенко, більшість з яких уже немолоді люди з туманним уявленням про Linux. З ними буде досить проблематично говорити про принципи Тапскотта.

Тому започаткований Тимошенко процес дискусій і форумів слід сприймати в іншому ключі.

Її ціль – не консолідація прихильників, це спроба заручитись підтримкою своїх опонентів.
Це спроба здійснити інвазію на ворожі електоральні поля та захопити ключові соціальні групи, які критично ставляться до Тимошенко.

Перший напрямок – прогресивне громадське середовище.

Донедавна Юлія Володимирівна була для таких людей політиком старої школи, людиною, яку цікавить лише влада. Активісти та експерти, як ніхто інший, клеймили Юлію Володимирівну за "небезпечний популізм". Саме на "перевербовку" цього середовища була спрямована більша частина виступу Тимошенко на форумі. І Вона була переконлива.

Тимошенко запропонувала проект "перезаснування України" шляхом зміни Конституції, де громадський сектор перетворюється ледь не на одну із гілок влади, поруч з урядом і парламентом.

Другий напрямок – малий і середній бізнес.

Зараз це середовище сприймає Тимошенко як продукт старої кланово-олігархічної системи. Малому бізнесу байдуже, Порошенко чи Тимошенко обслуговуватиме інтереси Ахметова, Коломойського і решти. В той же час це дуже важливий прошарок, здатний до активізації і спільної роботи. Власне, обидва Майдани в Україні відбулися багато в чому саме стараннями малого і середнього бізнесу. Тож не дивно, що оновлена Юлія Володимирівна на п’ятничному форумі всіляко намагалася переконати підприємців, що вона насправді на їхньому боці.

Саме до бізнесменів середньої руки були спрямовані меседжі про мікрокредитування, про створення рівних правил гри для всіх, про незалежність регуляторів, яких призначатиме громадськість.

Задля них Тимошенко пішла навіть на "радикальну" новацію і погодилась на продаж землі. Правда, за французьким варіантом: лише малим фермерам з правом спадкування тільки у випадку продовження особистого господарювання.

Третій напрям – політичні еліти та олігархи.

Останні кілька місяців в українській політиці відбувається цікавий процес. Умовно його можна назвати оглядини. Основні політичні гравці придивляються до ймовірних кандидатів у президенти і зважують "за" і "проти".

В умовній парі Порошенко-Тимошенко у першого є одна перевага. Зрозуміло, що мало кому подобається манера управління країною Петра Олексійовича, але наступна каденція буде для нього останньою.

Що б не сталося в наступні роки, від Порошенка приблизно знають чого чекати. Прихід Юлії Володимирівни несе небезпеку переділу влади і власності.

Тому багато хто із сильних світу цього побоюється віддавати їй в руки президентське крісло, щоб потім з боями його не забирати.

І тут Тимошенко припасла чи не найцікавішу ідею, на якій, проте, не особливо акцентують увагу. Під час більш як двогодинного виступу Юлія Володимирівна мимохідь, одним реченням прохопилась про те, що може мати визначальне значення.

"Я не виключаю, що наступний президент не добуде свою каденцію", – сказала Тимошенко і загадково посміхнулась.

Суть цього натяку досить проста. Тимошенко говорить політичній еліті, мовляв, ви боїтесь, що новий президент почне новий переділ? То треба взагалі ліквідувати цю посаду. Власне, тільки для цього, начебто Вона і йде в президенти.


Действительно, Тимошенко отправилась в поход. Она понимает - для нее это последний и решительный, больше ей президентом не стать никогда, разве что эта должность станет церемониальной и ее выберут бабушкой нации.

И она идет на серьезные жертвы она обещает продажу земли и даже ликвидацию должности президента досрочную. Мессиджи серьезные, кто спорит.

Одна беда - никто в это не поверит, уж больно кредитная история у нее сложная - кого она только не кидала... не знаю, не могу таких вспомнить.

И дело даже не только в этом, еще бóльшая беда в том, как она провела текущую каденцию в Раде, она сама и ее фракция. Ответ прост и печален в ее добром старом стиле.

Договор коалиционный подписала - не собиралась выполнять, на заседания и голосования сама не ходила и многие во фракции не ходили, фракция не голосовала за реформы, позарез нужные стране, но непопулярные либо угрожающие имуществу партийной верхушки, вступала при голосованиях в ситуативные союзы в том числе с регионалами - в общем вела себя как "нормальная" олигархическая партия. Была такой. какой были Юлия Владимировна и ее Батькивщина всегда.

У не был два года в тюрьме - и после этого три года в Раде, чтобы продемонстрировать, какие она выводы сделала. И три года в Раде показали, что никаких.
Т.е. у нее абсолютно старый спектр дей2ствий. но зато она выдвигает новый пакет обещаний.

Только мне кажется что даже ее ядерный электорат уже не верит ее обещаниям, а голосует за нее по привычке.
И это принципиальная ошибка. Добиться ощутимого изменения в отношениях с избирателями после всего, что было, невозможно изменением имиджа и риторики.

АБСОЛЮТНО НЕОБХОДИМО ИЗМЕНЕНИЯ СТИЛЯ И СОДЕРЖАНИЯ ДЕЙСТВИЙ

Но в этом плане не видно вообще никаких перемен и не видно понимания необходимости перемен.
Значит в и голосах ожидать перемен пожалуй не стоит.

Так кажется мне
Tags: Тимошенко, УП, выборы
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 24 comments

Recent Posts from This Journal