?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Поделиться Next Entry
Балога: Если Гриценко, Садовый и Вакарчук пойдут отдельно – это просто трата времени
trim_c
Це розлоге інтерв'ю передусім цікаве спогадами. Достатньо закритий, переважно закулісний політик розповідає дещо із тих часів, коли він був головою адміністрації Віктора Ющенка.
Є на мій погляд достатньо цікаві деталі. Ну і остаточний вердикт важливий безумовно


В інтерв’ю "Українській правді" Балога переконує, що не збирається керувати кампанією Гриценка, але чекає на його об’єднання з Андрієм Садовим та Святославом Вакарчуком.

"Як тільки ці три політики зберуться і скажуть "нам потрібно змінити країну на краще, у нас є розуміння й перспектива", вся країна приєднається до цього проукраїнського проекту", – із запалом говорить нардеп.


Як Тимошенко, так і Янукович були готові призначити Ющенка прем’єром
 

— В часи Ющенка ви були головою Секретаріату президента. Ми приблизно розуміємо, які у вас були офіційні функції. Але які функції були неофіційними? Що ви робили в реальності?
— Насправді мої функції були такими – мати комунікацію як з урядом, так і з Верховною Радою. Це питання №1, яке було за мною закріплене. Саме від ефективності комунікації з прем'єром, з урядом, з депутатськими фракціями залежить спокій першої особи.

Я ж реально дивився на життя і розумів, що президентом буде або Тимошенко, або Янукович. Було добре, щоб президент Ющенко підтримав одного з кандидатів. Кого він підтримував, той ставав президентом. І Ющенко перейшов би з Банкової на Грушевського,тобто у крісло прем'єра. Такий варіант я розглядав.
І це було цілком реально. Він цю позицію втратив, на жаль, тому що не прислухався. В зв'язку з цим я пішов.

— Але в підсумку Ющенко переорієнтував всю свою команду на підтримку Януковича в другому турі.
— Давайте ширше дивитися. Ющенко мав дві опції як діючий президент. Я йому прямо сказав: "Пане президенте, ти спокійно можеш перейти на Грушевського в якості прем'єра. Скажи, з ким тобі комфортно працювати – з Тимошенко чи Януковичем. Ти прийми це рішення, але на вибори не йди". А от що він вже зробив під час виборчої кампанії, це вже питання до нього.
У мене була розмова і з Тимошенко, і з Януковичем. Обидва були згодні на такий формат. Віктор Андрійович вибрав третій.
Обидва були згідні. Але Ющенко обрав третій шлях – утопічний.

— З ким легше домовлятися – з Януковичем чи Тимошенко?
— Ні з тим не було легко домовлятися, ні з пані Юлією. Поясню. Ви добре пам'ятаєте, що в 2007 році були дострокові парламентські вибори внаслідок політичної кризи, яку спровокував Янукович, займаючи посаду прем'єра.

Тоді Мороз переметнувся до Януковича, через що в них дійсно могло бути 300 голосів, які відкривали дорогу до імпічменту президента Ющенка. Тому сказати, що через такі дії можна було домовлятися з Януковичем – ні, абсолютно. Набагато спокійніший був другий прихід пані Тимошенко до прем'єрства. Але сказати, що було добре і легко – теж ні.
Просто Ющенко і Тимошенко – це люди з різним світобаченням і з різними позиціями на життя.

— Ми говорили з людьми, які тоді працювали з вами в команді Ющенка. Чи правильно ми розуміємо, що саме ви були тією людиною, яка від імені Ющенка воювала з Кабміном за впливи?
— Абсолютно ніколи не стояло питання про впливи, тому що функції президента – це одне, а функції уряду – це інше. Потрібно чітко розуміти, що ніхто ні на чиє поле не має заходити. Але якщо, умовно кажучи, уряд приймав певні рішення в закритому режимі, то якраз тут президент повинен був реагувати і анульовувати їх. А це зразу служило кризою в стосунках між першими особами країнами.

Ніколи не було війни між урядом і Банковою. Було непорозуміння між першою особою уряду і президентом України. Тому що коли прем'єр заходить на поле конституційних повноважень президента, то ні один президент не буде з цим погоджуватися.
Я багато прикладів можу сказати, але наведу один. Наприклад, відбулися дострокові парламентські вибори. Пані Тимошенко стала прем'єром, а потім почалися переговори між Януковичем і Тимошенко про те, щоб робити "широку коаліцію". Це 2008 рік.

Президент мав на це реагувати? Чи він мав чекати, коли йому винесуть вердикт? Я думаю, що мав реагувати. Хто мав реагувати? Особисто він? Ні. Його апарат в особі Балоги. Це нормальні речі.

— Тобто ви валили "ширку"?
— Так, я один з тих, хто валив "ширку". І слава Богу, що президент допрацював до закінчення своєї каденції і "ширка" не відбулася. При цьому, не завдяки Тимошенко, а все таки Януковичу, який в останній момент дав задню. Думаю, на ту "задню" ми багато в чому вплинули.

— Фактично це мала бути нова Конституція з розподілом влади на 20 років наперед. Як ви впливали "на задню"?

— Головним переговорником, щоб цього не відбулося, був, царство небесне, Іван Степанович Плющ. Він займав посаду секретаря РНБО. У нього були хороші комунікації як з Януковичем, так і з його оточенням, аж до пана Ахметова. От Іван Степанович провів серію зустрічей і це повпливало на те, щоб Янукович цим шляхом не йшов і не готувався до управління країною на 20 років з пані Тимошенко. Тобто більше роботи було проведено не в середовищі Тимошенко, а в середовищі Януковича. А ініціатором "ширки" була Тимошенко.

Я допомагав Медведчуку. Це моя найбільша помилка
— Ви фактично та людина, яка привела Віктора Медведчука в політику. Ви шкодуєте про це?
— Так, це правда (сміється). Я, мабуть, найбільшу помилку зробив у житті, коли це зробив. Але в деталях якщо сказати, то ви мене зрозумієте. По-перше, я був тоді по віку, як ви сьогодні – мені було 32 роки. На той час в Закарпатті я мав у громади авторитет, був на слуху, як сьогодні Нефьодов в уряді Гройсмана. Такий собі вундеркінд з підтримкою людей.

До мене приїхав губернатор і каже: "Я хотів би тебе познайомити з Віктором Медведчуком. Він буде замість мене висуватися на посаду депутата". Щоб ви розуміли, я на той час не знав, які є партії, хто є спікером парламенту. Я був абсолютно аполітичний. От прийшла людина, батьки якої вчили мене в школі (батьки губернатора) І просить мене – підтримай.

— Як саме підтримай? Вкидати бюлетені, ставити виборчу комісію?
— Піти агітувати, тому що я маю підтримку, мене люди поважають, зі мною рахуються, до моєї думки прислухаються. Я пішов у поле. Я пам'ятаю, десь 90% набрали. Одностайна підтримка. Я з цим швидко розібрався.

До речі, мене люди висували у Верховну Раду, щоб я йшов у 98 році. Я казав: "Для чого? Мені це не потрібно, я піду мером, буду тут працювати, ходити по землі, займатися каналізацією". І я не пішов у Верховну Раду, а туди пішов по Мукачівському округу Суркіс.

— Ви за Суркіса теж агітували?
— Для чого було агітувати, якщо ми стали командою? Буквально через рік я став губернатором. Тоді вже зрозумів, що ми з різних світів, у нас різні бачення і різні цінності. Через це я почав департизацію Закарпатської області. На той час всі мери обласних підпорядкувань, районних підпорядкувань, всі міськадміністрації, губернатор, голова обласної ради – всі були членами СДПУ(о). Всі.

Протягом трьох тижнів всі голови адміністрацій районів, рад, всі вийшли з партії СДПУ(о). І я так само. Я цю помилку перед закарпатцями виправив. Після того вони не змогли пройти в парламент, ніхто ніякі голоси не набирав. Тому є такий гріх, але я його виправив.

— Що ви отримали від Суркіса і Медведчука за таку підтримку?
— Я отримав купу проблем і інтриг. Молодий хлопець, який нічим не переймався, і тут втянули в політику – тільки одні проблеми почалися й інтриги.

Конфлікт Порошенка з Тимошенко виник на рівному місці. Обоє хотіли бути прем’єром
— В часи Ющенка був ще й інший відомий конфлікт, який розгортався у вас на очах і який тепер має всі шанси стати головною інтригою президентської гонки. Ми говоримо про війну Порошенка і Тимошенко. Як вона починалася в 2005 році?
— Коли Ющенко йшов на вибори президента, то створив велику українську команду. В ту велику команду потрапила і пані Тимошенко, яка претендувала на прем’єрство. На той час пан Порошенко теж претендував на посаду прем'єра. Конфлікт на рівному місці, тому що команда розширилася, претендентів на другу посаду в країні як мінімум двоє. Більше того, що Порошенко, що пані Юлія – авторитарні і не терплять конкуренції. Це й послужило великим конфліктом у 2005 році, внаслідок чого відбулася відставка уряду Тимошенко.

Мене тоді тут не було, я був у Закарпатті. Але мені здається, що Ющенко дозволяв розширювати повноваження і Тимошенко, і Порошенку. Він же розумів, що від цих повноважень нічого не зміниться, адже кінцеве рішення буде приймати він. Нагадаю, що на момент формування уряду було ще повноваженнями президента, тоді була президентська форма правління. Він мав перехідний рік по Конституції, а нова Конституція вступала в силу тільки з 2006 року.

В будь-який момент Ющенко міг зняти будь-якого міністра чи прем'єра. Тому він давав їм можливість брати на себе стільки, скільки вони потягнуть. Я вважаю, що це хороша якість Ющенка, який не хотів контролювати все аж до Facebook`а і коментарів там, як деякі нинішні політики. Ющенко – це та людина, яка давала максимум повноважень, якщо ти тягнув і міг це нести. Цим скористався і Порошенко, і Тимошенко.

— Повертаючись до попереднього конфлікту. Як ви думаєте, а чи може статися так, що Тимошенко і Порошенко зроблять крок назад і спробують піти на нову "ширку"?

— Цього не відбудеться ніколи. Вони генетично живуть на різних рівнях. Саме цієї "ширки" не буде. Бо вони однакові типажі. Вони абсолютно не терплять конкуренції і хочуть бути в усьому першими.
Якщо ти станеш символом в країні, а всі посадовці будуть робити те, що повинні, тоді ти будеш Гавелом чи Рейганом. Ні один великий політик не відбувся, якщо він на себе все тягнув. Це несерйозно.

— Давайте поговоримо про сьогодення. Більшість українців хочуть, щоб країною керував новий політик. Але з нових претендентів є лише актор і співак. Весь список кандидатів – це люди, які десятки років в політиці. Як цей дисонанс прибрати?
— Дисонанс може прибрати тільки український народ. Ви добре сказали за молодих. Мені здається, що повинен бути сплав молодих і тих, хто може керувати країною. Тоді це буде гармонія. Бо якщо ми сьогодні скажемо, що ми оберемо молодих, які не знають, як резолюцію поставити на документі – мені здається, що ми зайдемо у великий тупик і через півроку буде імпічмент, бо ніхто й ніде не пропаде з парламенту. А у нас парламентсько-президентська республіка. Тому, на моє глибоке переконання, потрібно формувати команду молодості і фаховості.

— Наші джерела говорять, що ви в штабі Анатолія Гриценка. Ви там "молодість" чи "фаховість"?
— Я чекав від вас цього питання. У нас з Анатолієм Степановичем давня історія і давні дружні стосунки з часів Помаранчевої революції. Він не раз до мене звертався по допомогу, і я йому ніколи не відмовляв. І зараз він до мене звернувся і каже: "Допоможи". Я кажу: "Нема питань, допоможу".

Але, друзі, у мене немає задачі зробити з когось президента. Я розумію, що прийшов час об'єднати молодих і тих, хто вже битий в політиці. Для прикладу, я був би радий, щоб Садовий, Вакарчук, Гриценко стали єдиною командою і визначились для себе, хто з них президент, хто – прем'єр, хто – спікер. Визначилися ідеологічно. Коли б ці три політики зійшлись, фактично це вже доконаний факт, що цей український проект мав би право на перемогу. Я би цьому радий був. І тут абсолютно не стоїть питання штабів чи ще чогось.

Я чекаю, що таке об'єднання буде. Якщо вони цього не зрозуміють і шансом не скористаються для того, щоб розвивати країну якісно, мені здається, що я особисто і моя команда, на жаль, будемо обирати між тим, що є.

— Тобто ви займаєтесь переговорами цих трьох політиків? Ви комунікуєте з Вакарчуком?
— Ні, з цього питання я не комунікую ні з Вакарчуком, ні з Садовим. Особисто я не комунікую з ними, надіюся, що ці функції буде якісно виконувати пан Гриценко.

— Йому не вдається навіть Садового переконати про об’єднання, не те, що Вакарчука.

— По-перше, ще далеко до старту виборчої кампанії. Мені здається, що вони повинні знайти спільну позицію і спільну мову. Я говорю про те, що є шанс, і повірте, що багато активних людей будуть щасливі від того, що з’явиться такий проукраїнський проект.

Між ними є контакт: між Гриценком, Вакарчуком, Садовим. Вони спілкуються. Але чи вони готові вже зайти і сказати, що от ми тут троє готові взяти відповідальність за український народ і за державу, мабуть, що цього ще немає. Але я б хотів це бачити.

— Якщо цього порозуміння знайдено не буде і об'єднання цих трьох людей в єдину силу не буде, хтось із них має шанси?

— Ніхто не має шансів. Це просто спортивний забіг на президентську дистанцію в черговий раз. Я вам це відповідально заявляю. Разом – це точно успіх. Окремо – це просто трата часу і коштів.

— Останнє питання, яке ми ставимо всім, з ким говоримо про президентські вибори. Якщо в другий тур виходять Тимошенко і Порошенко, то ви за кого?
— Я за кого? (Від несподіванки робить довгу паузу і починає сміятися) За Порошенка. Я – за Порошенка, якщо так станеться. Але сподіваюся, що в другому турі його не буде.


По-перше, достатньо приємно прочитати висновок досвідченого політика. Бо він сказав те саме, що не стомлююсь писати і я, грішний.
Ця трійця має або об'єднатися, або піти геть і не дурити голову суспільству. Бо окрему у них перш за все немає належного ресурсу: ані людей, ані грошей, ані упевненого у них електорату.

Партизанським загоном можна йти воювати Житомир або Мукачеве. Але ніяк не Київ, для Києва потрібна армія, а армії в жодного з них немає.
Отже мають припинити балачки - або ви здатні об'єднатися, або йдіть геть і залиште поле бою іншим.

Це щодо дня прийдешнього. А щодо минулого - читати цікаво, але я б не став в усьому довіряти Балозі. Ніколи не можна цілком вірити політику, а політику, що починав разом із Медведчуком і поготів.

Последние записи в журнале


  • 1
(К сквозной теме о бесчинствах местных царьков, покрываемых центральной властью в обмен на лояльность)

Попалось в комментах у Бабченко:

«Helen Marchenko Напомню, практически ежедневно в 2014-2015 годах по Одессе гады творили всякие паскудства. Очень запомнился случай, когда в центре города в 7 (!) утра на выходные под’ехали автобусы с подонками, перевернули старый москвич, позвали хйла на «защиту» русскоязычных на камеру и в течении 5 минут быстро с’ебали. Местные не успели даже пижамки переодеть, чтобы навалять мудакам. Взрывов было очень много, запомнился подрыв двери кв-ры проф. Херсонского, просто училась у него. СБУ потом этот гадюшник прикрыл спецоперацией из Киева. Спасибо им.»

Re: офф-топ

Мне кажется что это не имеет отношения к сквозной теме.

Тогда это были младороссияне а не местные царьки

Ну да, ну да, какая тут может быть связь...


Большая статья Тышкевича на Лиге:

«Проданные за голоса. Почему в Украине опасно быть активистом»

https://www.liga.net/politics/opinion/prodannye-za-golosa-pochemu-v-ukraine-opasno-byt-aktivistom

во многих городах и регионах сформировались устойчивые и закрытые системы власти, которые существуют в неизменном виде независимо от того, кто прикидывает вес гетманской булавы в Киеве.
...
Местные элиты могут создать (и, зачастую создают) тесную спайку власти и бизнеса, в которой контроль над процессами необходим для зарабатывания денег узким кругом лиц. ...в регионах у нас уже подросли и продолжают расти вполне олигархические кланы местного пошиба.
...
Подход к решению проблемы с активистами несколько иной. Часть из них можно попытаться купить либо вписать в систему власти: пропустил его в депутаты - предложил заработать на нужном голосовании - он твой до гробовой доски. Такой формат идеальный, поскольку местные элиты получают собственного дрессированного клоуна, изрыгающего проклятия в адрес властей, но при этом успешно утилизирующего недовольство жителей. Небольшое количество тех, кто продаваться отказался, либо (надо признать их существование) уже куплен конкурирующей группой, подвергаются давлению. Их могут пугать, им могут мешать работать, в конце концов, их могут бить и убивать. Границы дозволенного проходят по "красной линии", которая определяется центральной властью.
...
За умы и лояльность местных элит сегодня идёт борьба:
– Представители "президентского крыла" работают через бюджетные субвенции, предлагая новосозданным ОТГ софинансирование их проектов на местах.
– Депутаты предлагают будущее, стремясь заложить бюджетные потоки (субвенции центрального правительства) для "своих" округов. С этим выходят к местным "царькам", пытаясь договориться о "паре процентов на выборах от города/района".
– Силовики, многие из которых уже рассматривают варианты собственных политических проектов не против согласовывать на местах кадровые назначения по своим ведомствам (или брать во внимание "рекомендации хороших людей" от региональных элит) - новым проектам так же необходимы проценты.
Благодаря этому местные кланы получают окно возможностей для решения проблем с активистами как минимум до конца электорального цикла. Более умные представители данной группы предпринимают мягкие методы воздействия... Те же руководители, кто не отличается выдержкой, либо умом и сообразительностью, сталкиваются с соблазном "порешать вопросы" силовым способом.

Re: офф-топ

В Украине реальная власть - глава полиции- глава прокуратуры - мэр/председатель райсоветасовета. Иногда еще местный олигарх.


На областном уровне - то же самое
Они все решают они от партий не зависят меняют партийную окраску - это и есть олигархическая система. Те куто в ТВ - ее верхушка.

И одна из главных необходимостей - убрать мажоритарку, потому что мажоритарный депутат -один из важных элементов системы


А статья хорошая

Ой, скептически я отношусь к таким надеждам – что вот уберем мажоритарку (или создадим спецсуд, или еще каким-нибудь тумблером щелкнем), и проблема решится.

Вот еще одна статья:

https://www.liga.net/politics/opinion/plan-unichtojeniya-kreml-realizuet-strategiyu-raskola-strany

Но эта похуже. Чувак тему (без)действия правоохренителей вообще обходит, как будто и нет такой проблемы.

Re: офф-топ

Кстати о птичках - почему когда обэтом пишет ЛИГА - вы за,они ведь Порошенко обвиняют.
А когда я пишу то же самое...

Когда вы пишете, то что? С чем-то я согласен, с чем-то нет. Смотря что и как вы пишете.
Ваши посты по этой теме я, вроде бы, не критиковал. А что-то даже поддержал недавно – о локальных олигархах, кажется.

Вообще, попытайтесь представить себе, что люди не делятся на «сторонников» и «противников» Порошенко, и что для некоторых людей критерий «обвиняют» или «хвалят» Порошенко – не единственный и даже не главный, и даже может быть вообще не критерий для оценки статей, дискуссий или общения с другими людьми.

Лига мне нравится взвешенной аналитикой (как эта статья) и профессиональной подачей новостей.

Вы часто бываете эмоциональны и пристрастны, но у меня к вам нет ни претензий, ни требований: частное лицо, личный блог – можете писать как хотите и что хотите. Однако и соглашаться с вами во всем я не обязывался. )

Edited at 2018-10-03 19:15 (UTC)

Re: офф-топ

попытайтесь представить себе, что люди не делятся на «сторонников» и «противников» Порошенко, и что для некоторых людей критерий «обвиняют» или «хвалят» Порошенко – не единственный и даже не главный, и даже может быть вообще не критерий для оценки статей, дискуссий или общения с другими людьми////
Пытаюсь-уже лет 40. Судя по Вашему комменту - пока что без успехов

ЗЫ кстати. почему бы Вам не выполнить мою просьбу -не написать апологию Порошенко - немножко даже необъективную

Edited at 2018-10-04 05:03 (UTC)

Балоге, безусловно, надо верить с осторожностью.
Но вот то, что он стал работать в команде Гриценко - да, это достаточно серьезный ресурс.

Да пока не стал.Если Гриценко не договорится со Садовым -так и не станет

  • 1