trim_c (trim_c) wrote,
trim_c
trim_c

Украина и антисемитизм


Адриан Каратницкий, Atlantic Council, экс-президент Freedom House

Публикуется на языке оригинала



Поблажливість з боку правоохоронних органів і байдужість служби безпеки до діяльності ультраправих сил не проходять повз увагу екстремістів з-за кордону, які стали активно навідуватися до України. Така активність, природно, викликає стурбованість у лібералів, а також у євреїв та інших національних меншин. Часто вона спричиняє панічні заголовки у західній та ізраїльській пресі.

Ультраправі настрої в Україні дійсно існують, однак базовані на цій ідеології угруповання не користуються якоюсь помітною підтримкою з боку громадськості. За даними нещодавніх опитувань, очікується, що під час президентських виборів у березні 2019 року сукупна кількість голосів, відданих за ультраправих кандидатів у президенти, становитиме близько 4%. Таку саму мізерну підтримку мають ультраправі партії «Свобода» й «Національний корпус». Порівняно з популярністю, якою користуються в своїх країнах такі партії, як німецька «Альтернатива для Німеччини» (12,6%), французьке «Національне об’єднання» (раніше відоме під назвою «Національний фронт») Марін Ле Пен (13%) та італійська «Ліга Півночі» (17,4%), українська громадськість мало симпатизує крайнім правим.

Ці маргінальні українські партії не можна назвати й пронацистськими, хоча їхніх лідерів спочатку приваблювали протофашистські ідеї. Звичайно, на буденному рівні напівсерйозний антисемітизм і певні стереотипи щодо євреїв все ще зберігаються. Біля єврейських синагог, цвинтарів і культурних закладів регулярно з’являються антисемітські графіті. Але це прикре явище є поширеним і в найрозвинутіших індустріальних демократичних країнах. Водночас за останні два роки не зафіксовано жодного акту насильства щодо особи єврейського походження. Останній такий інцидент стався 7 жовтня 2016 року, коли напали на хасидського рабина, який відвідував місто Житомир.
Між 2016 і 2017 роком кількість актів вандалізму, направлених проти єврейських об’єктів, зросла з 19 до 24, але це все одно набагато менше за рівень, зафіксований у багатьох європейських країнах. На відміну від ситуації 20-річної давності, коли антисемітська газета «Сільські вісті» мала багатомільйонну аудиторію читачів, сьогодні в Україні немає жодного масового періодичного видання, яке б виливало антисемітську жовч.

До того ж порівняно зі своїми сусідами в Центральній і Східній Європі Україна залишається надзвичайно толерантним суспільством, навіть враховуючи вплив факту російської окупації частини її території. Згідно з даними опитування, проведеного 2016 року дослідницьким центром Pew у країнах Південної, Центральної та Східної Європи, Україна показала найвищий рівень готовності прийняти євреїв своїми співгромадянами — лише 5 відсотків населення продемонструвало з цим незгоду.

В Україні посаду прем’єр-міністра обіймає єврей — Володимир Гройсман. Глава Адміністрації Президента також єврей, як і його попередник на цій посаді Борис Ложкін, який нині очолює Єврейську конфедерацію України і є віце-президентом Світового єврейського конгресу. За даними Єврейської конфедерації України, більш ніж тридцять з-поміж 427 членів українського парламенту є євреями. А група з міжпарламентських зв’язків з Державою Ізраїль у Верховній Раді є найбільшою з усіх таких груп у ВР й налічує майже 140 депутатів, тобто третину складу парламенту.

Все це не означає, що серйозних проблем немає.

Політика пам’яті в Україні характеризується надмірною героїзацією складного минулого країни та недостатнім визнанням таких проблем, як антисемітизм серед місцевого населення й співпраця з нацистським окупаційним режимом. Також більше зусиль потрібно докладати для впорядкування місць страти, де євреїв вбивали під час Голокосту.

Глибше занепокоєння викликають українські ультраправі парамілітарні угруповання, які виявляють схильність відновлювати те, що вважають справедливістю, позаправовими методами. Держава має енергійніше взятися до цієї проблеми й ретельно дослідити джерела фінансування таких груп.


Отже, можемо підбити баланс і отримати висновки.

Після нацистського перевороту 2014 року в Кєві до влади прийшла фашистська хунта, справжні непідробні нацисти, очолювана Яценюком, Гройсманом та Вальцманом. Боротьбу проти яких започаткували ліберальні демократи із Росії на кшталт Павлова (Мотроли), Козиціна, Гіркіна, Безлера, - справжні герої інтернаціоналісти.

А очолили цю боротьбу демократичні ліберали із оточення Путіна, як-то Сурков, Мєдвєдєв, Жиріновський,Герасимов, та ін.
На жаль, їхня діяльність не знайшла належної підтримки у країнах Заходу. Та й не дивно, адже всім добре відомо, що після смерті Ганді справжньому демократу і поговорити нема із ким...Хіба що із Марін Ле Пен, та може ще Віктор Орбан - лише вони ще підтримують справжню демократію та інтернаціоналізм
Tags: ЛБ, Украина, нацизм
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments