trim_c (trim_c) wrote,
trim_c
trim_c

Ігор Смешко: розмова


Це інтерв'ю яке дав сайту РС один із лідерів політичних сил, що зберігають шанси подолати 5% бар'єр і утворити власну фракцію у Раді. Позаяк така тема цікавить передусім громадян України, а іншим головним чином нецікава, я не бачив сенсу перекладати розмову російською, хоча дещо її скоротив, як роблю це майже завжди.

Отже, перед вами портрет нового політика у віці за 70 і у кабінетному форматі

Ігор Смешко – генерал-полковник, лідер партії «Сила і честь». Народився на Черкащині. Має військову і юридичну освіти. Доктор технічних наук. Володіє чотирма іноземними мовами. Працював на військово-дипломатичній службі у США та Швейцарії. Був керівником Головного управління розвідки Міноборони, а потім Служби безпеки України при президентові Кучмі. Очолював спецслужбу, коли сталося отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка.

Після Помаранчевої революції Ігор Смешко пішов у відставку і займався бізнесом та наукою. У 2009-му заснував громадську організацію «Сила і честь», яка потім переросла в політичну партію.

У 2014 році був радником Олександра Турчинова, а згодом і Петра Порошенка. Брав участь у президентських перегонах. За нього проголосували трохи більше ніж 6% виборців. На початку червня «Сила та честь» Ігоря Смешка офіційно оголосила, що йде на парламентські вибори.


- Часто мені закидають, що я був радником у минулого президента... Я був у нього три місяці радником. Був призначений на посаду голови Комітету з питань розвідки. Я не міг законнообраному президенту відмовити в цьому. Я двічі очолював цей комітет до цього.

Але це була просто гра. Перед Заходом показали, що позапартійні професіонали йдуть до влади. А, отже, через три місяці перебування на цій штучній посаді, де три мої пропозиції по різних варіантах – створення комітету в адміністрації президента, в РНБО або при Службі зовнішньої розвідки – без жодних бюджетних витрат не були прийняті. Я відразу подав у відставку.

Ігор Смешко

– Чи спілкувалися ви з президентом Зеленським?

– Ні. Не спілкувався. Тому що я ж не можу прийти до президента і сказати, що я хочу з ним спілкуватися. Очевидно, що ініціатива повинна бути від президента Зеленського.

– Зараз президент Зеленський призначив виконувача обов’язків голови СБУ. Виконувач обов’язків голови СБУ – лейтенант. Як йому генерали будуть підпорядковуватися?

– Це проблема. Це дійсно проблема. Тому що СБУ – це орган, в якому служать військовослужбовці. Є у всьому світі два принципи призначення керівників таких органів. Перше – або кар’єрні, аполітичні, позапартійні професіонали, які 40 років йдуть до генерал-полковника, генерала армії, для яких Конституція, закон про СБУ, закон про професійну діяльність – це те, на що вони моляться і що виконують.

І є політичні призначення. У нас були політичні призначення. Пан Хорошковський, припустимо, був призначений. Він був цивільною людиною. А потім йому присвоїли генерала армії, що абсолютно нонсенс для будь-якої країни світу.

У нас на сьогодні не підготовлена СБУ до того, щоб нею могла керувати людина не з системи, не кар’єрна людина. Він буде спиратися тільки на тих найближчих декілька радників, які будуть йому радити. А якщо ці радники пов’язані минулими зв’язками, в тому числі і бізнесовими можливими, і кримінальними зв’язками з певними ознаками криміналітету, ви розумієте, що можна робити...

– А ви натякаєте, що там таке є? Правильно?

– Я натякаю на те, що на сьогодні (я послідовно завжди говорив) напрямок контррозвідка під час війни, я можу сказати, зробила все, що могла. Це найбільш здорова частина СБУ.

Але той напрямок, який відповідав за економічне, контррозвідувальне забезпечення економіки – це фактично було обслуговування найближчого оточення президента Порошенка у його бізнесових справах. Це тисячі людей.

Узагалі, це той напрямок, якщо правильно ставити їм завдання, вони могли б за місяць-два зламати хребет корупції. Але треба почистити – живе, що там є, залишити, те, що абсолютно корупційне – почистити. Але це може робити тільки людина, яка знає зсередини цю структуру, яка знає ті кадри, які залишилися віддані присязі і народові України, які можуть це зробити.

– А готові ви були б проконсультувати чи щось порадити новому виконувачу обов’язків голови СБУ позаштатно?

– Безумовно готовий. Я відкритий до цього. Безумовно, наша політична сила, політична партія «Сила і честь», крім того, має Всеукраїнське громадське об’єднання «Сила і честь». Це декілька тисяч професіоналів в силових структурах. У тому числі там є діючі співробітники. За законом, це не заборонено. Ми готові підставити плече, готові дати консультації. Але для цього треба щонайменше звернутися до нас.

Ще одне призначення: це керівництво зовнішньої розвідки, там вже призначений генерал, пан Бухарєв. Він сказав абсолютно правильно, що політичне керівництво не цікавилося, не цікавився президент Порошенко серйозно зовнішньою розвідкою.

За мої часи, до 2005 року, керівництво – двоє президентів – дуже цікавилося і дуже багато було зроблено. Я – один із розробників і головних державних чинників, які майже сім років боролися за ухвалення закону про розвідувальну діяльність. Цей закон фактично створив у нас зовнішню розвідку, дав можливість мені потім відокремити її від Служби безпеки і окремо створити Службу зовнішньої розвідки.

Розвідка була у нас на високому рівні до 2005 року. Я вам скажу такий приклад, що вище керівництво держави знало про початок операції НАТО в Югославії за два тижні. Воно багато знало і по російському напряму. Але занепад розвідки почався при Ющенку. Коли, припустимо, пан Маломуж був призначений на цю посаду. І пішов плавно занепад.

Останні п’ять років президентства Порошенка. Ви пам’ятаєте, що був знятий генерал Гвоздь. І майже півроку нікого не призначали на цю посаду. Сам Гвоздь у своїх інтерв’ю казав, що він майже не бачив президента, особистого прийому під час війни не було, президент не заслухував його.

Я сподіваюсь, що президент Володимир Зеленський розуміє, що таке розвідка. Я не маю поки підстав сумніватися в його щирості. З керівником розвідки треба зустрічатися принаймні раз на тиждень. А під час війни, під час ситуації, яка в нас є, і частіше. Я зустрічався з президентами інколи кожний день. Тому що це перш за все інформація про адекватні обставини, реальні, що відбуваються, без цього ухвалювати рішення не можна. На Заході кожна доповідь – це особистий підпис президента, що він прочитав цю доповідь. Тому що з архівів піднімуть, якщо треба буде проаналізувати його діяльність, на підставі чого ви приймали рішення.

Ви пам’ятаєте Іловайськ, ви пам’ятаєте, що наше політичне керівництво: а хто міг думати, що росіяни так зроблять. Як? Розвідка доповідала. Як мінімум треба підписатися під цим: інколи дуже вигідно політичним керівникам не бачити цю інформацію, щоб потім сказати: «А ми цього не знали».

– Кажуть, що «Вакарчук – це Зеленський для Західної України», а «Смешко – це Зеленський для пенсіонерів».

– Абсолютно я дійсно молодий політик, з точки зору не фізичної, але я ніколи не обирався і ніколи не призначався по політичній квоті.

Майже 10 років я керував розвідкою. Я люблю нашу Батьківщину. Я бачив світ. Як ви думаєте, я міг просто спокійно дивитися на те, що відбувається? Але я не йшов у політику. Я робив спробу розібратися для себе: чому так все?

Коли я побачив, що ми ходимо по колу в нашій політичній системі, яка не реформована абсолютно, модель економіки – ми з індустріальної скотилися до якогось сировинного придатку, змушений був піти в політику.

– А може таке бути, що демократичні сили не пройдуть до парламенту?

– Величезна загроза в цьому є. Це сили, я сказав би, проєвропейські. Проєвропейські сили розколоті. По-перше, це з 2005 року. Ющенко – абсолютно не демократ і абсолютно не проєвропеєць. Він просто підняв прапор, який був порожній на той час. Але розколоті ці сили зараз, розпорошені.

І є можливість реваншу «п’ятої колони», яка фактично вже закликає... Це фактично «п’ята колона» агресора. Вони закликають: «мир за будь-яку ціну»! Не може в нас бути мир за будь-яку ціну. В нас може бути мир тільки перемогою​, відновлення нашої територіальної цілісності. Але ви маєте рацію, низька політична культура і популізм. Популізм руйнує зараз євроатлантику.

У нас є організація громадська, де майже всі силовики. То що, тільки силовий блок набрати і вести його у парламент? Ми і підбирали. «Самопоміч» – до речі, гарна ідея була. Як на мене ця партія, деякі її представники прекрасно попрацювали в парламенті. Вони до нас звернулися – ми взяли їх із задоволенням! Ми взяли інших фахівців позапартійних. Скажімо, Іван Мірошниченко. Він був депутатом від «Самопомочі», але він вже сім років у нас є консультантом по аграрному бізнесу і по малому та середньому бізнесу. Ми жодного не брали того, кого ми не знали, і з ким в нас не було вже до цього контактів.

Ми беремо тих, хто знає, що треба в законодавстві міняти. Наші закони «налазять один на одного», повне правове свавілля є.

Друге – це ті люди, які зможуть контролювати з боку Верховної Ради виконавчу гілку влади. Повірте, президент зараз стоїть перед дуже великим викликом. Він навіть не розуміє цього, який виклик. Поруч з ним люди, деяких з них знає з дитинства, гарні стосунки. Якщо виконавчу гілку влади не поставити під контроль, то приведуть туди людей, які будуть використовувати «короля», що він там сидить. 24 години на добу він не може все контролювати. Вони будуть своє вибудовувати.

Підбір повинен бути не на особисто відданих, а на професіоналах і моральних людях. Тоді ти нічого йому не зобов’язаний – ти можеш з них вимагати, перевіряти їхню роботу.

На сьогодні головний наш опонент – це агресор​. Якщо ви подивитеся, які розвернуті ресурси по бруду, який виливається зараз абсолютно нічим не підкріплений, підтасування фактів, гротески... Це навіть не журналістика, це пропаганда. За цим стоїть наш сьогоднішній агресор. Нікого так не боїться він, як нашу політичну силу. Бо це сила професіоналів.


Що маю додати?
Я давно сказав, що буду обирати або Гриценка, або Смешка, того, хто має більше шансів. Якщо обидва виявляться непрохідні -тоді Вакарчук.

Мій вибір зрозумілий, хоча мабуть тут немало важить суб'єктивний чинник: ми близькі за віком, десь одного покоління та з близького середовища - люди зі ступенями, що працювали на ВПК. Люди певного кола, із близькими цінностями.

Так що я заздалегідь кажу, хто є моїми обранцями, аби зупинити гадання та базікання щодо моїх симпатій.

Далі - я дуже радий, що вперше - принаймні я бачу вперше - підтримано мою точку зору щодо Іловайська. Я писав, що не маю сумніву щодо того, хто головний винуватець у цій трагедії. Бо не маю сумніву, що така людина як Муженко - слухняний та дисциплінований чиновник - не міг не запитати у Порошенка, як він оцінює вірогідність вторгнення ВС РФ. Бо це питання МЗС та політичної розвідки, що доповідають безпосередньо Президенту.

І радий, що ось перша людина яка насмілилися казати таке вголос, це Смешко, щодо професіоналізму і честі якого сумніві немає.

І ще одне у Смешка хотів би відзначити - це позитивну оцінку "Самопомочі". Це була дуже гарна організація, як для України навіть занадто гарна. Вона була найбіднішою(= не злодійкуватою) фракцією у Раді, вони найменше прогуляли засідань, найчастіше голосували. взагалі не копкодавили - за багатьма об'єктивними показниками це була найбільш європейська партиія у Раді.

А отриманий нею рейтинг це почасти оцінка помилок її лідера Садового, а головним чином це оцінка готовності нашого виборця сприймати політичну силу, яка насправді поводиться як європейська.

Ось такі моменти можу відзначити, а щодо цілого - най висновки зробить читач - наступний виборець
Tags: РС, выборы-р, личность
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments