Нижче невеличкий фрагмент інтерв'ю Фоззі для РС – Але є Шахрін, Кінчев. І можна перелічувати. Я про Чечеріну мовчу, яка не вилазить із Донецька, із Луганська. Як це можна оцінити? Артемій Троїцький, відомий російський не просто музичний критик, а можна сказати, вже і оглядач, і блогер, каже, що не треба це перебільшувати – більшість російських рокерів не провладні. Ви згодні з Троїцьким? – Я після 2013 року закрив для себе весь контент звідти. Я взагалі не орієнтуюся ні в їхній музиці, ні в їхньому футболі, ні в їхньому політичному житті. Для мене їх всіх не існує. Вони всі полетіли на Марс. – А до війни вас запрошували до Росії з концертами? – Були такі. І після були якісь запрошення. – І після? – Там фестиваль, ми без політики, давайте. – «Надо поговорить». – Ні. Я думаю, що ми вже ніколи не будемо виступати. Не так ми їм і потрібні. І вони для нас вже не існують. Кров все змінила. Але ж насправді не полетіли. І не полетять . ВІдтак доведеться співіснувати. Але я п'ять років намагаюся встановити хоч якесь порозуміння і знайти не проукраїнських, зовсім ні, але просто притомних росіян, аби із ними спілкуватися. Поки що похвалитися нема чим. Може це в мене карма така, але ті, що пишуть у моєму журналі, більш-менш однакові. І приходять вони до нього аби вилаяти Україну в цілому і мене особисто - не всі, але ж переважно. Я розумію. що не всі там отакі, але роз-умію і те що таких багато. І як переконався на власному досвіді, переконати їх що Майдан не був переворотом. Референдума у Крму не було та й не могло бути, війну на Донбасі розпочала та веде Росія, Боінг збили росіяни - і далі за текстом - практично неможливо. І ніякі факти не діють. Але ж вони не полетять, вони будуть поруч. І вони будуть такими, якими вони є. І я маю визнати, що після п'яти років намагань я не знаю, як можно із цими людьми співіснувати по людськи і що може їх змінити. Мабуть щось таки може - але я поки не знаю, що саме