...законы – это штаны, купленные мальчишке в прошлом году, а у нас всегда нынешний год, и штаны лопаются по шву. Законы всегда тесны и коротки. В лучшем случае ты можешь что-то сделать, а потом сочинить подходящий к этому случаю закон; но к тому времени, как он попадет в книги, тебе уже нужен новый.
/Роберт Пенн Уоррен, "Вся королевская рать"/
Если бог взялся чистить нужник, пусть не думает, что у него будут чистые руки
/Стругацкие, "Трудно быть богом"/
Фракція
– Ви казали про швидкі рішення, і я якраз подумала про те, як швидко формували списки "Слуги народу". В парламент зайшло багато нових людей. Партія, наприклад, поставила на округ Ігоря Кононенка Олександра Дубінського, близького до Коломойського. Але чи не отримала партія в його особі такого собі троянського коня?
– Олександр Дубинський – ваш колега, професійний журналіст. Він, як і будь-який журналіст, хоче отримати свою частинку відомості, публічності, слави. Можливо, він, ставши політиком, хоче "испить эту чашу до дна", стати відомим лідером політичним, ще щось.
В нас багато людей, у них різні погляди. Їх ліпше не зупиняти і не старатися модерувати, вони з часом знайдуть себе і своє місце в політикумі.
– Тобто ви не бачите загрози в людях, які можуть якимось чином підігрівати ситуацію у "Слузі народу"?
– Ми бачимо загрозу в багатьох людях. Але ми вважаємо, що ми можемо... поки що нам вдається цю загрозу не робити критичною для існування. Поки що немає рішень, що ми когось звільняємо з фракції.
Фракція ефективна і голосує за всі поставлені перед Верховною Радою законопроекти.
– Ну, голосує іноді з деякими проблемами, скажімо так.
– Немає ніяких проблем, не треба придумувати. Просто будь-яке середовище не є ідеальним.
– Історія з 30 тисячами доларів, які нібито члени фінансового комітету хотіли взяти, і з поліграфом. Мені казали, що історія з поліграфом була вашою ідеєю. Так чи ні?
– Ні. Наскільки я розумію, я тут можу помилятися, це була ідея Давіда Арахамії. Він дуже полюбляє цю ідею. Він у це вірить і вважає, що це один зі способів знайти правду.
І побудувати партійну дисципліну
– Взагалі як ви можете оцінити ефективність людей, які працюють, візьмемо хоча б Офіс президента? Скільки відсотків ефективних і неефективних менеджерів ви бачите на сьогодні?
– Ну, Офіс президента – це не місце прийняття рішень, це місце забезпечення виконання прийнятих рішень. А коефіцієнт корисності Верховної Ради, дуже просто зрозуміти – це кількість прийнятих законопроектів.
– Ви задоволені темпом?
– Незадоволений.
– Була така ідея, що 29-го, в день прийняття присяги прийняти 73 законопроекти, законів. 73 – тому що саме з такою цифрою закінчився другий тур виборів президента.
Так, я вважав, що певне порушення процедур прийняття при кінцевій все-таки законності кількості й відповідності Конституції можливе в той час.
Але більшість депутатів захотіли все-таки йти по повній процедурі, передбаченій діючим регламентом, і тому прийняття цих законів було відтерміновано буквально по сьогоднішній день, ще не всі закони прийняті.
А далі воно буде гірше й гірше, робота буде уповільнюватися. І тоді будуть прийматися або кадрові рішення там, де буде проблема в людях, або стратегічні рішення там, де проблема в інституціях.
Уряд і принципи прогресора
– Скоро буде два місяці цьому Кабміну. І, в принципі, вже можна говорити, хто з міністрів є ефективним, а хто –не ефективним. Можете вже сказати, що хтось піде?
– Ми дедлайн поставили до кінця року, вони зараз собі визначають пріоритетні напрямки, які обіцяють досягнути до кінця року. Відповідно, наша команда вся збереться, разом з ними будемо обговорювати й будемо приймати відповідні рішення.
– Ви особисто задоволені динамікою?
– Я особисто незадоволений.
Мені не подобається, що вони стараються сподобатися Фейсбуку, але це мінус в результативності.
Оскільки в більшості випадків чиновники в минулому були незацікавлені в прийнятті рішень, то регламенти прописані саме таким чином, щоб папери десь тонули, зникали, а відповіді так і не знаходилося.
Тому при бажанні дотримуватися цих регламентів ми ніколи не зможемо ніяких змін провести.
І якщо ви не хочете порушувати регламент, тому що боїтеся якоїсь відповідальності, тоді змінюйте регламент і приймайте рішення, приймайте постанови, приймайте закони.
На сьогоднішній день дуже тяжко заставляти їх, вони ще бояться, вони не розуміють, вони дуже розумні, дуже класні експерти.
– Тобто в них є страх, що все це тимчасово і вони не хочуть нести відповідальність за рішення?
– Так, не хочуть нести відповідальність. І це ми з вами маємо на увазі не тільки і не стільки кримінальну відповідальність, як може бути сприйнято, а саме репутаційну відповідальність.
А я їм кажу, що, хлопці й дівчата, 27 років ця країна багнюкою була вкрита повністю, ти не можеш в білій сорочці розгрібати багнюку й не замазатися.
Ти маєш вибрати: якщо ти хочеш бути в білій сорочці – ок, назад у експертне середовище, на трибуну, виступай, розказуй думки. А якщо ти хочеш працювати – чиновника, депутата мають оцінювати за результатами, а не за його виступами.
– Тому що, на жаль, всі думають про свою майбутню кар'єру. Вони вже не в поточному моменті, а в думках про те, що буде далі.
– Я – один з тих, які їм пояснюють, що КРІ їхньої діяльності – не суспільна любов, а результати роботи.
І якщо тебе всі будуть любити, але ти не будеш робити реальні реформи, і твої дії не призведуть до реального поліпшення життя в Україні, ми будемо приймати тяжке рішення.
Митниця
– Мої колеги зі "Схем" з’ясували, що Валерій Хорошковський буває в Офісі президента і він це коментував. Ходять чутки, що Максим Нефьодов, який виграв конкурс на митниці, є неефективним керівником митниці, і через це власне дуже зменшилися доходи, збори з митниці. І нібито Офіс президента в тому числі користується послугами Валерія Хорошковського, консультаціями, для того, щоб покращити ці відповідники. Це так чи ні?
– Це правда.
– Можете пояснити? Тобто він – тіньовий керівник митниці?
– Ні, він абсолютно не може бути керівником.
Коли ми прийшли до питання митниці, контрабанди і доходів бюджету, ми зустрічалися з багатьма експертами, спеціалістами, митниками, економістами.
І всі сказали, що коли Валерій Іванович був головою митниці, то доходи за 2 роки зросли в 4 рази. І всі – і його недруги, і друзі його, і різні політичні табори – рекомендували нам прислухатися. Тому що, крім теоретиків, в Україні є тільки один практик, який реально це реалізовував.
Так, він нас консультує. Але реальним керівником митниці є Максим Нефьодов. Я в нього дуже сильно вірю, і це моє особисте і надія, до якої я доклав максимум зусиль, щоб дати можливість йому працювати, щоб він реалізував ці свої ідеї.
На жаль, у нього зараз не дуже вдається. Або, скажемо так, дуже не вдається.
– Він дослухається до Хорошковського?
– Ми маємо розуміти, чому так відбувається. В нього абсолютно чисті помисли і абсолютно правильні дії, і абсолютно він професійна людина. Але є саботаж старої системи, тієї старої митниці, яка ще на сьогоднішній день керує, тому що та митниця, яку створює Нефьодов, ще не існує. Вони тільки створюють юридичні особи і приймають перших керівників на роботу.
Працює стара система. А стара система, розуміючи, що не буде в новій реальності, робить усе, щоб саботувати як діяльність Нефьодова, так і життя країни. Тому доходи від митниці впали дуже суттєво, і це велика проблема.
– Чим саме допомагає Хорошковський у цій ситуації? Чи дослухається до нього Нефьодов?
– Не знаю. Ми не впливаємо на те, чи дослухається – не дослухається. Він вивчає, де критичні точки, як це змінити, як виправити. Які процеси, які мають наслідки, і дає якісь рекомендації. Ми тільки починаємо цю роботу, і я маю надію, що вона приведе до позитивних результатів.
– Чи можливе його призначення на посаду?
– З точки зору нашої ідеології, що ми не беремо тих людей, які мають бекграунд політичний, то ні, неможливо. З точки зору ефективності, на мій – винятково на мій погляд, це було би напевне, правильне рішення.
Але як пояснити суспільству? Тому пункт перший – ми не беремо людей з певним бекграундом.
Але він готовий надавати консультації на безоплатній основі. Він приймає ці умови, консультує, розробляє якісь консультації, стратегії, які будуть там впроваджуватися чи ні. Це вже Макс вирішить.
– Хто ще із цікавих людей вас консультує?
– Займіть стратегічну позицію біля входу і там побачите (сміється).
Багато людей щиро хочуть сприяти, щиро пропонують себе на якісь посади, на якусь експертну допомогу, на якісь думки, на те, що вони люблять і знають.
Це все важливо зрозуміти, я принципово намагаюся не призначати когось кудись. До мене там приходять друзі, знайомі, кажуть: це хороша людина. Я нікого нікуди не призначаю, хоча мені приписують дуже багато кадрових рішень.
Я можу рекомендувати якомусь керівнику якусь людину. Але в той момент, коли я йому рекомендую – можете запитати будь-кого з міністрів тощо, я завжди кажу: "Дивися, ось ця людина, я думаю, була би тобі корисна. Але рішення за тобою, тому що за нього ти відповідаєш.
Ти начальник, і за будь-яку дію будеш відповідати. І не зможеш мені потім сказати, що я тобі когось не того рекомендував". Тому я ніколи нікого не призначаю.
Дивне відчуття з'явилося в мене, коли я це читав. Із рухом текстом воно дедалі міцнішало.
З'ясувалося, що Андрій Богдан видається сам собі дивною сумішшю між Віллі Старком і доном Руматою. Я розумію, що передо мною досвідчений адвокат і водночас досвідчений український апаратчик, відтак його треба читати дуже уважно, аби відчути де і що він не договорює, а де просто маніпулює.
Так, він тіньова фігура і підкреслює саме це - рішення приймає Зеленський (особа, що знає ЩО треба робити - а може й не знає, але обставини вимагають, аби він удавав, нібито знає) а Богдан - особа, що знає ЯК це можна зробити. І вимагає від усіх учасників процесу, аби робилося саме так. Відповідальний за втілення у життя.
І мені здалося, що його дуже дратують "інтелігенти", бо політику не роблять у білих рукавичках, та й взагалі вона не може бути стерильною. У стерильних нічого не народжується - це його гасло.
Але хай там як, але він виявився набагато цікавішою фігурою, аніж мені здавалося. Отже раджу почитати уважно. І будь ласочка, читачу, - увімкни уяву в спробуй максимально детально уявити собі його день, контакти, життя та стиль.
Як Гайдай казав, що Коломойський виявився при близькому спілкуванні набагато цікавішим, ніж здавалося зі сторони, так само мабуть і Богдан. Але це не відміняє їхньої темної сторони - хоча звісно вона у них різного штибу та масштабу.
Загалом: дуже цікаво!