Андрій Богдан і проблеми комунікації
Це закінчення великого інтерв'ю Андрія Богдана, початок дивіться тут . Цей випуск присвячений зв'язкам зовнішнім тобто з олігархами, із суспільством і водночас текст має більш особистісний характер. На мій погляд перша частина цікавіша. але й у другій є свої цікаві деталі.
Олігархи і призначення
– Ваш попередник Борис Ложкін був комунікатором з олігархами. Можна вас назвати також комунікатором з олігархами?
– У нас немає тем для комунікації. В дійсності багато олігархів можуть звертатися з якимись там законодавчими питаннями. В основному, вони комунікують, якщо ми приймаємо якісь закони, які їх не влаштовують. Але в мене немає таких специфічних знань в галузі цих законів
– Офіс обіцяв, що усі зустрічі з великим бізнесом будуть публічними. Чомусь з’явилися лише фотографії з Ігорем Коломойським.
– Чому? І з Пінчуком були, і, здається, з Ахметовим.
Дивіться, що завжди відбувалося. В цьому приміщенні 27 років міняли бізнес-інтереси на політичний вплив: ти мені даєш скидку, а мої 20 депутатів голосують за твій законопроект. В тій чи іншій формі, можливо, десь були гроші, впливи, можливо, частки в якомусь бізнесі.
У нас цього абсолютно немає. За весь час моєї присутності, моєї команди в цьому приміщенні ніхто не взяв жодної копійки хабара, не отримав долі в якихось потоках і в якихось інтересах. І просити в олігархів нам нема чого.
У нас достатньо голосів у Верховній Раді, щоб самостійно приймати рішення. І якщо комусь з олігархів у нас щось не подобається, у них нема можливості нас шантажувати.
Але, ми їх усіх будемо просити у випадку найменшого примирення вкладати гроші в Донбас.
– Олігархи в цій країні з 1998-го року мали досвід великого політичного впливу і повертали ситуацію у свій бік. Ви не думали, що це може відбутися і цього разу?
– Так, я дуже боюся. Але як вони можуть повернути вплив? Це унікальна ситуація. Такого ніколи не було в нашій країні, в Україні. І, в принципі, не було ніколи в світі.
Жодна політична партія, в тому числі "Слуга народу", не має жодного впливу на Кабінет міністрів. Там нема вихідців з нашої партії тільки тому, що ця партія існує зовсім мінімальний період часу.
Так, дехто був у списках. Вони пройшли в парламент, але в них немає політичної залежності від цієї партії. Це самостійні особи. Це працівники Олексія Гончарука, які прийшли з ним.
Олексія Гончарука, поки він з’явився тут, до цього я знав, може, місяць. Це – люди, які не мають особистих зобов’язань ні переді мною, ні перед партією, ні перед олігархом, ні перед, ким, виключно перед народом України.
– Але ви були спочатку.
– Я був спочатку. Ну і що? Я цих людей привів, але рішення приймав Зеленський.
Дивіться, це абсолютна неправда. Олексія Гончарука не я рекомендував робити прем’єр-міністром. Він просто був у нашій команді, і я, напевне, останній, хто підтримував це рішення, що прем’єром буде Гончарук.
Так само Рябошапка. Я не подав прийняття цього рішення, це рішення Зеленського.
У них нема зобов’язань ні переді мною, ні перед жодним олігархів. Вони їх напевне, і не знають, чули хіба.
У них нема зобов’язань перед певною партією – партією в класичному розумінні. У них нема цих порочних зв’язків, які будуть заважати їм діяти.
Інше питання – чи буде в них натхнення діяти? Чи вистачить у них сміливості? Тому що їм погрожують. Їх дестабілізують, на них замовляють забруднюючі рекламні кампанії, на них напускають різних негативних експертів, які їх вибивають з рівноваги.
Тут є проблема – наскільки вони зможуть іти до цілі, іти до кінця. Але точно це вже ніколи не буде, що їхніми діями керує якийсь матеріальний інтереси чи політичні інтереси.
Андрій Богдан: "Суспільство – досить непроста структура. Суспільство не зовсім іноді розуміє, що воно в дійсності хоче"
Вороги, останні краплі та втома
– Хто ще є ворогом для вас сьогодні? В кому ви бачите небезпеку?
– Ворогом влади є той, хто бажає якихось негараздів Україні.
– У нас нема зараз фактично опозиції…
– У нас велика опозиція.
– Але вони ще не вступили в активну фазу дій, не перейшли в наступ.
– Що значить – вони не перешли в наступ? Це ще ми не перейшли в наступ. Ми просто розкачуємося.
Не треба думати, що ми такі беззубі, молоді, неосвічені, не розуміємо…
Дивіться, тут кричущий приклад, який стане зрозумілий всім. Коли Зеленський виграв президентську кампанію, до інавгурації, після інавгурації всі великі політологи, експерти що говорили?
"Неофіт, лялька Коломойського, клоун, так? Через пів року ніхто не буде пам’ятати, що такий був. Він нічого не зможе – керувати, зробити..." Де ці всі політичні експерти?
За півроку перегрузили абсолютно все. І так – кожен з них. Коли ми говоримо: цей недосвідчений, цей не має сміливості. Дайте час, вони розкачаються, у них буде все.
Вони будуть дивитися, чому в мене є якась частина, як ви кажете, впливу? Чому "сірий кардинал"? Це не тому, що я їм даю команди.
Це тому, що вони бачать, що я не боюся якогось там публічного, замовленого чи щирого осуду. Я не боюся приймати рішення, можливо, переступаючи якісь формальності. Я не боюся робити і приймати ці рішення. І вимагати їх виконання.
І не боюся, що мене притягнуть до якоїсь відповідальності. Притягнуть – ну так притягнуть.
А тому це й вселяє якусь впевненість у них. Якщо ми йдемо вперед, всі йдуть, значить, треба й мені йти.
На останньому засіданні Кабмін прийняв 60 регуляторних актів в один момент – сіли й прийняли. А до цього не виходило в них.
– Ми багато говорили про соціологію. Але ринок землі чи вибори на Донбасі – це те, що буде сильно бити по соціології і розколювати суспільство..
– Але зараз ж це не блокує реформи.
Суспільство – досить непроста структура. Суспільство не зовсім іноді розуміє, що воно в дійсності хоче.
Суспільство дає іноді дуже суперечливу соціологію. Наприклад, на питання "Чи ви за зняття мораторію на вільний продаж землі?" 70 відсотків – проти. А на запитання "Ви за те, щоб власники вільно розпоряджалися своєю земельною власністю?" – 70 відсотків за.
На одне і те ж запитання, яке сформульовано іншими словами, у цих же людей протилежно інші думки.
– Це вже питання комунікацій.
– Так. Ми будемо старатися комунікувати, пояснювати, що ми робимо. Пункт перший: не зупинятися, не уповільнювати режим, рухатися вперед, це головне.
Ви, журналісти, стараєтеся просто зробити гарячі новини, сподобатися суспільству. І це також форма комунікації.
Ви ж самі розумієте, що суспільство міняється, класична журналістика, на жаль чи на радість, відходить в минуле. Це є світовий тренд, це є об’єктивно, і друковані засоби масової інформації у світі або дотуються, або перестають існувати.
В нас більш відкритий спосіб комунікації, де президент напряму записує ролики. Так, нас за це критикували всі наші опоненти. Так, вони вважали це просто кощунством інформаційним, але це спрацювало, це – ефективний спосіб доведення своїх думок до суспільства.
– Яким може бути ваше життя після Офісу президента?
– Для мене перехід знову в стан адвокатури – це настільки швидко і багато разів відбувалося, що наступний день я був в офісі і активно працював.
– Що може стати останньою краплею для Андрія Богдана?
– В мене немає права піти. Ми ще на стадії виборчої кампанії домовилися з Володимиром Олександровичем, що я йду з ним до кінця, до того моменту, коли він не дозволить мені піти.
Свого особистого бажання мало, я маю отримати згоду президента.
– Ви знаєте, з його боку також лунають іноді такі заяви, що він стомився, тощо. Це так, чи це може сприйматися дещо інакше?
– Він стомився.
– Можете пояснити природу цієї втоми? Я приблизно розумію, але це потрібно артикулювати для людей. В чому саме природа його втоми?
– Втома від негативу. Тому що дуже багато негативу на нас виливається і з засобів масової інформації – він це дуже болісно сприймає.
Я більш такий призвичаєний, я інколи йому кажу: "Перестань читати Фейсбук, перестань читати інтернет, це викривлена інформація. Суспільство не так усвідомлює ті чи інші наші дії". Це 100 відсотків правди. Але для нього це дуже болісно.
– Під час передвиборчої кампанії у Фейсбуці перемагав Порошенко, і Фейсбук ненавидів Зеленського. Чому ж він тоді дивиться Фейсбук, якщо люди, які за нього голосували, не там?
– Не знаю. Він сильно за це переживає. Він дійсно вимучений.
Бо він дуже сильно старається, весь час кудись їздить, у нього багато міжнародних зустрічей рівня, які Порошенку і не снилося. Він дуже популярна уже в світі особа.
Це – декілька факторів. У тому числі американська історія з імпічментом. і сама виборча кампанія, і 14-годинний марафон, який показували в усьому світі.
Оскільки є така зацікавленість, треба якось використовувати на благо держави, залучати інвесторів, запрошувати людей, запрошувати політиків, пояснювати, що в нас відбувається, поправляти імідж держави.
А це дуже тяжко. Це дуже багато сил забирає і енергії.
Відзначимо деякі цікаві деталі - вони можуть виявитися важливими у подальшому.
Богдан був проти призначення Гончарука и і був за призначення Хорошковського. Уе не відбулося. і він цього не приховує.
Для кабміна та його членів існує дедлайн - приблизно Новий рік. До цього міністри мають показати результат. І якщо його не буде, будуть прийматися рішення.
Богдан вважає серед іншого важливість своєї ролі як прикладу. Він не боїться потрібних рішень, навіть якщо вони у очах закону виглядають сумнівно - важлива перш за все ефективність! І вважає що він надихає багатьох недосвідчених "роби як я!". Які будуть наслідки - це ми ще побачимо: Богдан переконує, що "ми тільки розкачуємось".
до речі не виключаю що саме так і буде - розбрат та хитання змусять їх діяти рішучіше.
Взагалі реформатор має на реформи щонайбільше рік, Бальцерович протримався два роки. але другий рік він вже здебільшого оборонявся, бо тиск був дуже великий. Відтак коли команда справді прагне реформ і хоче вичистити стайню Авгійову , вона має поспішати. І часу на розкачку вже немає.
Дуже цікавий момент - за домовленістю Богдан не може залишити своє місце за власним бажанням - лише за згоди Зеленського. Важливий штрих.
І останнє... Да, Зеленський дуже стомлений - це добре видно на усіх відеозаписах, у нього суттєво змінилося обличчя. Але ж він не дитина і знав, що лізе у кубло павуків. То має терпіти.
І ще одне - важливо. Так сьогодні Зеленський медійно дуже й дуже розкручена людина, справді Порошенко такого не мав. Будь яка інформагенція будь якої країни вхопиться за можливість записати із ним інтерв'ю, причому погодиться на формат запропонований Зеленським - аби лише вхопити персону. Але ж цим треба користуватися.
Як на мене він був просто зобов'язаний у Японії дати інтерв'ю найбільшій агенції передусім аби викласти свою позиції щодо конфлікту на Донбасі щодо СП-2. Аби інформаційно тиснути на Путіна.
Не використовувати таких шансів - це недосвідченість. Отєе були цілком праві Швець та Мусафірова - йому конче необхідний дядька - тобто класний прес-секретар замість отого дівчиська, що штовхається із здоровезним грубезним та гладким дядьком - і тим викликає обурення журналістської спільноти своєю брутальністю та насильством.
А потрібна вправна людина і справжній фахівець