Влада Зеленського: парсуни для персон
Ще один грандіозний лонгрід вибудували для сайту УП Роман Романюк та Роман Кравець. Мені матеріал вдиався надто великим і місцями достатньо цікавим, Я виключив парсуни що не несли нової для читача інформації (на мій хлопський розум) а ті, що залишив не став редагувати.
Отакий скорочений текст я і пропопную читачеві -як на мене тут є чимало цікавинок. Але треба таки мати терпіння усе це читати
Володимир Зеленський – головна чоловіча роль
Володимир Зеленський раніше часто посміхався. Як тільки він став президентом – показово носив незаправлені сорочки, взував світлі кеди і багато жартував на телекамери.
Однак посада глави держави помітно змінила Зеленського.
"Я став трішечки закритішим, трішечки обережнішим. Хоча обережність – не впевнений, що я вдосконалив цей напрямок. Жорсткішим став", – говорив про себе президент в інтерв’ю УП минулого літа.
За останній час Зеленський справді доволі посуворішав. Зазвичай на людях він вже не з’являється як "свій хлопець з сусіднього будинку", а одягає дорогі офіційні костюми та говорить як звичайний політик: багато обіцяє, критикує попередників.
Члени команди президента, з якими УП спілкувалася під час роботи над цим текстом, стверджують: за останній рік Зеленський став більш авторитарним.
"Під час виборчої кампанії він чув різні точки зору – Володимир правда був іншим. Зараз в нього все частіше проривається: "я президент, я вирішив". Це ми вже не згадуємо, що Володимир Олександрович буває цинічним і часом забуває дотримуватися своїх же слів", – розповідає один з членів Зе!Команди.
Про те, що Зеленський не завжди дотримується власних слів, може свідчити хоча б його фактичний намір балотуватися на другий термін. У 2019 році він був іншої думки і у своїй передвиборчій програмі чорним по білому писав: "іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього".
Інший високопоставлений співрозмовник в уряді, описуючи зміни у Зеленському, намагається його захищати.
"Розумієте, президент не може бути м’яким. У нас всіх немає іншого виходу – якщо ми хочемо отримати результат, змушені бути жорсткими", – пояснює урядовець.
В згаданому інтерв’ю УП президент зізнався, що довіряє дуже обмеженому колу людей.
В першу чергу мова про голову ОПУ Андрія Єрмака, першого помічника президента Сергія Шефіра, який є для президента чи не найближчим другом, та першого заступника Єрмака Кирила Тимошенко.
По суті ці троє формують певний трикутник влади Зеленського, у якому у кожного є своя, особлива роль.
"Раніше у Вови була практика великих круглих столів, де сиділи всі зацікавлені сторони і де приймалось рішення. Зараз частково це теж є, але більшість рішень він приймає або сам, або після нарад з Єрмаком чи Шефіром. У Тимошенка в ОПУ по суті окреме "котеджне містечко", він веде свої проекти і працює напряму із "першим", – розповідає один із співрозмовників в ОПУ.
Іншим представникам влади в останні місяці не так вже й просто потрапити до Зеленського, тим паче провести зустріч тет-а-тет. Зазвичай на нарадах чи зустрічах в кабінеті президента присутні Єрмак та Шефір, які виступають для Зеленського такими собі порадниками з широкого спектру питань. Якщо ж людині треба передати президенту щось приватно, доводиться просити дозволу відійти з Володимиром Олександровичем на два слова у сусідню кімнату.
Є ще одна людина, яка майже завжди присутня на зустрічах у президентському кабінеті. Більше того, саме до неї звертаються депутати чи міністри, аби отримати аудієнцію у Зеленського. Мова про помічницю президента Марію Левченко, яка відповідає за графік Володимира Олександровича.
Зеленський настільки довіряє своїй помічниці, що розмістив її робоче місце не у приймальні, як це було за всіх інших президентів, а безпосередньо у своєму кабінеті на четвертому поверсі ОПУ.
"Маша реально знає дуже багато делікатної інформації. Щоб побачитися з президентом, ти маєш їй коротко описати суть питання, вона спокійно може уточнювати деталі зустрічі, ставити ще запитання, щоб розуміти, чи президенту взагалі варто витрачати на тебе час", – зізнається УП один із членів Зе!Команди.
Часто питання можуть "не дотягувати" до розмови із президентом, і тоді зустріч призначають з главою Офісу, якщо і коли у нього знайдеться час.
Андрій Єрмак – генеральний продюсер, кастинг-директор
Глава Офісу президента Єрмак після свого призначення став черговим "незамінним Андрієм" для Володимира Зеленського.
Як жартують в оточенні президента, глава ОПУ поступово вибудовує монополію на вплив на президента, відтискаючи від "першого" будь-кого іншого.
"Його вплив майже безмежний зараз. Немає тем, в які залучений президент, і в яких Єрмак би не був на перших ролях. Він у все вникає. Це часом дуже шкодить, бо без його відмашки люди бояться просуватись в якихось проектах, а у Єрмака не вистачає часу розбиратись з усім одразу", – окреслює роль глави Офісу один із високопоставлених співрозмовників в оточенні президента.
"До Єрмака часто не можна навіть додзвонитись, бо він постійно у "першого" на четвертому поверсі. Але якщо подивитись, що він там робить, то в багатьох зустрічах і розмовах він участі не бере – просто сидить біля президента, щось читає в телефоні. Головне – бути поруч", – розповідає один із членів Зе!команди, вхожий у кабінет Зеленського.
Єрмак займається широченним колом питань: він веде переговори з Росією, він представляє президента в "Норманді", він намагається комунікувати зі Штатами, він вибирає міністрів і "смотрящих", він встигає переслідувати попередників типу Богдана і відмазувати своїх, типу Татарова. Врешті, він примудряється навіть контролювати усіх "нетипових" відвідувачів ОПУ – йому доповідають, хто й до кого приходив на Банкову, бути присутнім на 95% зустрічей Зеленського і особисто фіксувати кому і які державні нагороди присвоїть президент.
Особливо важливою для Єрмака є кадрова функція, саме він відповідальний у більшості випадків за пошук і призначення людей на ключові посади.
Саме за його протекцією в Офісі президента з’являються такі люди як Михайло Подоляк чи Олексій Арестович, котрі відповідають за створення медійного шуму, і такі персонажі як Олег Татаров, котрі курують силовий блок.
"Єрмак показує всім, що у нього скрізь свої люди. Але вони ж насправді не його, він їх приводить, просуває, але дуже часто потім не може ніяк контролювати. А коли вони починають щось мутити, як Жмак на "Укрзалізниці", то Єрмак починає вдавати, що це взагалі не його товариші, і збиває тих, кого призначав", – переконує один із близьких до Зеленського членів Зе!команди.
Така "багатовекторність" Єрмака є не тільки його силою, але і його слабкістю. У своєму бажанні домовитися з усіма Андрій Борисович несподівано для себе нажив собі купу ворогів.
У Москві глава ОПУ зажив слави людини, яка не виконує домовленості, а Штати обурюють історії типу переговорів із Руді Джуліані, зливу операції по затриманню "вагнерівців" чи "плівки Деркача". В неофіційних розмовах американські дипломати вказують на дотичність Єрмака до всіх цих історій.
Європейські партнери своє ставлення не вербалізують, але досить демонстративно висловлюють його через організацію окремих прямих переговорів з Путіним, де вирішують питання України без самої України.
Кирило Тимошенко – менеджер з підготовки локацій
Перший заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко може слугувати рольовою моделлю успішного чиновника часів Зеленського.
До знайомства із майбутнім президентом Тимошенко також займався "відосиками": тільки Зеленський був тим, кого знімали, а Тимошенко тим, хто це робив.
Однак після приходу на Банкову все стрімко змінилось. Тимошенко, який починав із медійного супроводу роботи президента, досить швидко перекваліфікувався на куратора "Великого будівництва", почав цікавитись ігорним бізнесом, транспортом та іншими сферами з великими оборотними бюджетами.
На кожен із напрямків Тимошенко має відповідального радника. Наприклад, за "Велике будівництво" відповідає соратник дніпропетровського губернатора Резніченка Юрій Голик, за "ігорку" – колишній режисер Борис Баум.
За рахунок активності і вміння вибивати бюджети на свої проекти, заступник Єрмака дуже швидко став головним "менеджером з локацій" для піару і регіональних поїздок Зеленського перед місцевими виборами. Усі школи-садки-лікарні-дороги-шматки мостів, які відкривав президент, були здані під контролем Тимошенка.
Тож не дивно, що за кілька днів після місцевих виборів саме йому віддали регіональну політику Офісу президента, прибравши із цього напрямку колись близького друга президента Сергія Трофімова.
Ставши першим заступником Єрмака, Тимошенко почав набирати забагато апаратної ваги, так що в Офісі між ними з’явилась відчутна напруга.
"Тут одна просто, у Єрмака є одна головна задача – президент. Все інше його мало цікавить. І приходять якісь міністри, депутати і так далі до Єрмака, а у нього нема часу для них. До Тимошенка можна спокійно записатись, у нього в приймальні завжди купа народу товчеться", – розповідає один із колег Тимошенка.
"Там же у мажоритарників питання зазвичай на копійку, а вони потім вдячні. І міністри шукають, як їм працювати з Офісом нормально. Тому всі задоволені", – додає співрозмовник.
Така активність Тимошенка не може не звертати на себе увагу і його начальника, якого напружує надмірний ріст впливовості підлеглого, і інших гравців.
"О, зараз Кирил Тимошенко один із об’єктів найбільшого інтересу для всіх правоохоронців. Мабуть, ні за ким іншим стільки служб одночасно не стежать. Він курує величезні бюджети, і всі силовики чекають на свій "золотий момент". Але поки якось не дочекались", – розповідає співрозмовник УП з числа топ-керівників силових відомств.
Денис Шмигаль – реквізитор
Іншою людиною, яка, за законом, наділена величезною владою, але у системі влади часів Зеленського виконує досить номінальну функцію, судилося стати прем’єр-міністру.
Глава першого уряду Зеленського Олексій Гончарук спокійно мирився із тим, що за рівнем впливу не відрізнявся від звичайного заступника глави ОПУ. По суті і по формі прем’єр Гончарук був швидше підзвітним Богдану чи Зеленському, ніж парламенту, як записано в Конституції.
Коли ж Богдана на посту глави ОПУ змінив Єрмак, то за якийсь місяць відбулась і ротація Кабміну. Однак люди в кріслах міністрів змінились, а загальна логіка функціонування влади – ні.
Як і до того, Кабмін виконував роль не драйвера змін та творця стратегії розвитку країни, а реалізатора ідей президента та його оточення.
Яскравою характеристикою такої позиції були, наприклад, ситуації, коли депутати і навіть глави парламентських комітетів не могли добитись зустрічі з профільними міністрами. А коли починали нагадувати тим, хто їх призначив, отримували на горіхи з Банкової.
"Шмигаль насправді ідеальний прем’єр для Зеленського. Зеленський йому дзвонить, ставить задачу і той виконує без лишніх запитань. Навіть якщо цього робити стратегічно не можна, але президент вимагає, Шмигаль розіб’ється в кров, але буде робити", – характеризує роботу свого шефа один із членів уряду.
Додаткових рейтингових очок Шмигалю в очах Зеленського додає ще й неконфліктність прем’єра і намагання уникати апаратних воєн.
"Ну як, наприклад, Шмигалю воювати з Єрмаком? Той постійно з президентом, його не можна переграти ззовні, сидячи в уряді. Тому Шмигаль намагається не втручатись у внутрішні розбірки на Банковій, якщо тільки його туди не намагаються спеціально втягнути. Тоді він приходить до президента і каже, що "от така історія, я бачу, куди мене ведуть, але я тут ні до чого", – розповідає в розмові з УП один із членів найближчого оточення прем’єра.
В той же час, як показують останні події в уряді, Шмигаль всередині Кабміну навчився протискати потрібні йому рішення і витискати непотрібних людей, як, наприклад, в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка.
Останній за протекції Єрмака мав стати віце-прем’єром. Непублічно точились розмови, що Банкова придивляється до Вітренка як до ймовірної заміни для чинного прем’єра. Крім того активність Вітренка останніх тижнів могла принести ризики для активів ДТЕКу Ріната Ахметова, де не так давно працював Шмигаль.
"Вони дуже філігранно все розіграли: забрали у Вітренка з підпорядкування Енергоатом і Гідроенерго, Шмигаль у газових питаннях став на стороні "Нафтогазу" і Коболєва, у якого війна з Вітренком тощо. І виходить на публіку прем’єр за Вітренка, але реально повідрізав йому всі важелі впливу. Тепер Вітренко серйозно думає іти з уряду, уже майже все готово", – розповідає один із впливових депутатів "Слуги народу".
Іван Баканов – відповідальний за спецефекти
Голова Служби безпеки Баканов для Зеленського в першу чергу є другом дитинства. Якщо подивитися збоку, то навіть важко уявити, як цим двом вдалося потоваришувати. Зеленський – рухливий, енергійний, емоційний. Баканов повна його протилежність – закритий і флегматичний.
До того, як Зеленський став президентом, Іван Геннадійович ні дня не працював в структурах СБУ чи інших правоохоронних органах. Він був юристом студії "Квартал 95".
На посаді голови Служби безпеки він став лейтенантом Бакановим – і далі залишається непублічним. Майже не дає інтерв’ю, а якщо і спілкується з журналістами – то лише на поодиноких ток-шоу, на кшталт "Право на владу" чи "Свобода слова".
Новини про голову СБУ так само з’являються нечасто і в основному не в контексті його трудової діяльності, а, наприклад, то відвідин Бакановим дня народження Суркіса, то відпочинку на суперелітному гірськолижному курорті Куршавель.
Єдиний, хто чує Баканова у щоденному режимі – це президент Зеленський. У нього з главою СБУ окремий трек відносин, в якому немає місця навіть таким людям як Андрій Єрмак. Останнього дратують постійні чутки, що саме Баканов може очолити ОПУ, якщо у Зеленського виникне потреба звільнити нинішнього главу.
Попри дратівливість цього питання для Єрмака, Баканов і Зеленский перебувають на постійному контакті, при тому це не обов’язково комунікації по закритому з’язку, а й банальні зідзвони через месенджери.
Врешті, саме голова СБУ від початку був для президента людиною, якій він може зателефонувати щодо будь-якого "чорта".
Станом на весну 2021 року саме Баканов і його Служба продукує для Зеленського головні політичні спецефекти у формі матеріалів на Козака-Медведчука, списків компаній з орбіти олігархів, на основі яких запроваджують санкції, блокування продажу "Мотор-Січі", затримань колишніх героїв типу Семена Семенченка тощо.
Тобто Зеленський і далі телефонує Баканову по "цих чортах", а завдяки старанням РНБО список "чортів" регулярно розширюється.
Олексій Данілов – постановник піротехніки та трюків
Запит на відновлення справедливості, на боротьбу з олігархами і ворогами держави був одним із основних нервів передвиборчої кампанії Зеленського.
Однак, за його власним зізнанням, після обрання президентом він не без здивування з’ясував, що від обіцянки покарати попередників до її реалізації лежить складний і тернистий шлях, який проходить між купленими правоохоронцями, балансами кланових інтересів в прокуратурах, ринком вільного продажу матеріалів будь-яких кримінальних справ та забетонованим статус-кво у судовій системі.
По суті стара система огородила себе потужною захисною стіною із договорняків і бюрократичних переплетінь, пробитись крізь яку неможливо. Навіть якщо ти президент.
На початку 2021 року, коли Зеленський готувався до другої річниці обрання, у нього з’явився несподіваний союзник, який запропонував механізм обходу згаданої стіни.
Ім’я цього союзника Олексій Данілов. Саме він зумів переконати президента, що санкційні удари дозволять зрушити ситуацію з мертвої точки. Це швидко, досить ефективно і надзвичайно ефектно.
"Данілов сам всі ці історії збирає. Він ходить між усіма структурами, збирає різні теми, а потім приносить Зеленському це у вигляді пакетів санкцій. Вова давно шукав, як це все робити: повертати ліцензії на надра, щемити "русских". І Данілов зі своїми ідеями вчасно зайшов", – розповідає один із наближених до президента членів Зе!команди.
Водночас серед членів РНБО, і не лише у спікера Дмитра "утримався" Разумкова, бурхлива активність Данілова викликає все більше побоювань.
"Силовики на РНБО уже прямо питають, що може давайте підемо шляхом кримінальних справ, бо нас явно заносить, потім доведеться відповідати. Але Зеленському подобається Данілов зі своїми санкціями. Хоча це може погано закінчитись", – розповідає один із членів РНБО.
Багато хто із юристів та колишніх чиновників киває в бік закону про люстрацію та інших подібних ініціатив, які мали короткостроковий позитивний ефект, але після рішень ЄСПЛ дуже дорого коштують державі.
"Ми між собою уже жартуємо, що головне не потрапити у протокол засідання, щоб твоє прізвище не називали. Потім в суді легше буде відкручуватись", – жартує інший учасник останніх засідань Радбезу.
Арсен Аваков – запрошена зірка постановки "Ангели і демони", відповідальний за декорації
Арсена Авакова важко назвати членом команди Зеленського. Союз з Аваковим – вимушений спадок ситуативних союзів під час виборчої кампанії.
Вічний глава МВС – чужий оточенню Зеленського і по настрою, і по масштабу схем, які здатен втілити.
Зовні видається, ніби становище Авакова ніяк особливо не змінилось з часів Порошенка, але це в корені не так.
Як переказують люди, які спілкуються з міністром, він сам свою ситуацію описує фразою подібного змісту: "Порошенка можна було просто посилати, а тепер доводиться всіх заколисувати, обнімати і м’яко казати "ні".
Втім, Аваков сам став такою собі Ахіллесовою п'ятою для Зеленського після їхнього спільного брифінгу щодо справи Павла Шеремета у грудні 2019 року. Тепер при кожній слушній нагоді президенту згадують цю історію, оскільки версія слідства все ще викликає безліч питань з боку суспільства.
Крім того, Володимир Зеленський дуже ревниво ставиться до проявів реальної влади з боку інших гравців, будь то олігархи, міністри чи хто інший.
Саме тому президент час від часу влаштовує Авакову свого роду раптові перевірки, забираючи у того частину якихось активів чи впливу.
Наприклад, як в історії із закриттям нелегальних ігрових залів, які МВС роками "не помічала" за часів Порошенка, і які на вимогу Зеленського Аваков мусив закрити за кілька днів.
Або арешт політичного соратника і товариша Авакова Сергія Пашинського, якого навіть глава МВС не зміг вигородити від затримання. Хай потім Пашинського і виправдав суд, але посидіти другу Авакова довелося.
Найсвіжіший приклад – пакет санкцій проти 19 газових компаній, які пов’язують із олігархом Павлом Фуксом.
"Аваков дуже здивувався, коли побачив цей список. У них із Фуксом все на мазях, а тут санкції. І головне, що йому ніхто не сказав. Але він з кам’яним обличчям проголосував "за" і все підписав", – розповідає один із учасників засідання РНБО.
Попри все це, Аваков один із тих членів уряду, під яким його крісло стоїть твердо.
"Ви знаєте, в Офісі не дуже люблять розумніших за себе, а ще більше не люблять сильних. А тут два в одному. Але що Авакову можуть зробити? І головне, хто конкретно йому насмілиться щось робити?" – пояснює УП впливовий представник чинної влади.
Цікаво, що на початках "зеленої" влади вплив Авакова був пов’язаний із його дружбою з олігархом Ігорем Коломойським.
Тепер же, коли стосунки дніпровського олігарха і криворізького президента остаточно зіпсувались, Аваков теж поступово дистанціюється і від Коломойського.
Що стосується не втрачених, а набутих друзів голови МВС, то на Банковій найбільше на цю роль підходить Сергій Шефір. Саме з ним Аваков досить швидко зумів побудувати довірительні стосунки. Так само близький до глави МВС і секретар РНБО Данілов.
Натомість ніяк не складаються стосунки з главами Офісу Зеленського. І якщо з Богданом він просто не міг ужитись, то з Єрмаком у Арсена Борисовича уже тривала "холодна війна".
Найсильніший козир Авакова – це можливість контролювати вулицю.
Президент та його оточення дуже чутливі до будь-яких протестів. Події ж останніх тижнів показують, як цим може користуватись глава МВС.
Попри те, що якраз Аваков є для більшості активістів уособленням зла, по суті, саме він визначає, якими будуть умовні декорації в новинних сюжетах: "режим Зеленського б’є мирних протестуючих" чи "безконтрольні активісти громлять будівлю Офісу президента".
Десь між цих двох екстремумів і перебуває те, що називається вплив Авакова.